Эй, бро, слышал, шо сегодня на форуме новые закладки появились? Я покололся, сразу же взял и замутил парочку. Ну, конечно, у нас в городе продавец наркотиков всегда на высоте, так что проблем с этим нет. Но в этот раз решил по-особенному юзать.
Закидал шишек марихуаны, заскочил на стритфайтер 5 и начал гнать наркоманский бзик в игре. Достал свои пустые полторашки из-под пива и решил поднять себе настроение. Знаешь, хоть и фехтование на них - это не шутки, но для меня это был способ раскумариться и расслабиться.
| Фехтование на пустых полторашках из под пива |
| 1. Возьми в руки две полторашки из-под пива. |
| 2. Раскумарься, покурив парочку закладок. |
| 3. Постепенно начни бзикнуться и юзать полторашки, как мечи в игре. |
| 4. Поставь себе эпичную музыку и начни гнать свои боевые движения. |
| 5. Почувствуй себя настоящим фехтовальщиком. |
Братишка, ты бы видел, как я отжигал! Все соседи, видимо, подумали, что я совсем раскумарился и ползаю по комнате готовый раздробить все на кусочки. Но такое ощущение, будто я реально клочками раскумаривал врагов в игре.
Бро, представляешь, я на таком адреналине был, что у меня щеки тряслись от восторга. Реально бзикнулся и почувствовал себя бессмертным!
Когда закончил свое фехтование на полторашках, решил спуститься с высот и просто поваляться на кровати. А соседи в это время уже полицию вызывали, потому что я так громко орачил, будто домой пришел после поколотиться у друзей.
Но это был тот драйв, братан! Я настоящий самурай!
Ну а потом, когда полиция приехала и все стихло, я понял, что время моей шашлычной частины и пришло. Безумно голодный и раскумарившийся, стал готовить себе вкусняшку. Но вот незадача, в холодильнике только пара клочков мяса.
Ну что ж, надо гнать в ближайший магазин, хватать все, на что хватит денег!
В итоге, бро, получилось так, что я закупился всем, что мне нужно было для шашлыка, и даже добавил несколько закладок в тележку, чтобы уж точно ни с чем не заморачиваться."
Но что уж, братишка, в следующий раз обязательно повторю свое шашлычное и фехтовальное приключение. Ведь такой бзикнуться - это же нереально круто!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...